Купчик Володимир - Статті - Політична історія Хозарського каганату

Політична історія Хозарського каганату

Володимир КУПЧИК (1997р.)

Вступ

У світовій історичній науці протягом століть недостатньо уваги приділялось такому унікальному явищу, як існування народу, який на межі Європи і Азії, тобто між християнським і мусульманським світом, утворив Хозарський каганат.

Походження хозарського народу ще дотепер є питанням дискусійним, остаточно не вирішеним. Досконало не встановлено і етнографічну приналежність хозар. Суперечливими є думки і щодо місця розташування давніх політичних центрів цієї країни. Існують величезні розбіжності між науковцями щодо трактування окремих подій в історії Хозарського каганату, так і всієї політичної історії назагал. Складається враження, що до Другої Світової Війни у радянській, як і у світовій, історичній науці цим питанням ніхто не цікавиться. Лише в 60-і роки бачимо зацікавлення та активне дослідження історії Хозарського каганату радянським вченими.

Одним з перших дослідників, який серйозно зайнявся вивченням історії Хозарії і вніс великий вклад в її вивчення, був Артамонов М.І.. Він у своїй монографії "Історія Хозарів", виданій у Ленінграді в 1962 році, найбільш повно описує цю сторінку світової історії. Книга і до сьогодні залишається неперевершеною працею, яка всебічно висвітлює історію Хозарського каганату, і невраховуючи окремих невеликих зауважень, схвально признається всіма науковцями.

Однодумець Артамонова в багатьох питаннях Гумільов Л.Н. поставив собі за мету дослідити історію кочівників Великого Євразійського Степу середніх віків і тому широко зачіпає Хозарський каганат. Цій проблемі він присв`ячує працю "Відкритя Хозарії" (видана в 1966 р.), а також обширно висвітлює її в працях "Стародавня Русь і Великий Степ" (1989 р.),"Стародавні Тюрки" (1967 р.).

Історії кочівників присвячені й не одна праця Плетньової С.А., зокрема "Хозари" (1986р.), де стисло висвітлюється їхня історія. А також такі праці, як "Від кочувань до міст" ,"На слов`яно-хозарському прикордонні" та інші. В 1983 році появилась праця Магомедова М.Г. "Утворення Хозарського каганату", яка, підсумовуючи данні багаторічних археологічних досліджень, допомагає розібратись в багатьох питаннях щодо часів утворення Хозарського каганату.

Хозарський каганат

Утворення та посилення політичної могутності
Хозарського Каганату в VII-VIIIст.

Перші згадки про хозарів є у візантійських і перських джерелах за IVст., а у вірменських джерелах є згадки про хозарів ще в ІІІ ст., зокрема Мойсей Хоренський в своїй "Історії Вірменії" між 193 р. і 213 р. говорить: " ...натовпи хозарів і басилів (берсилів), з`єднавшись пройшли через ворота Джора (Дебрентський прохід)..., перейшли Куру і розсипались на цій стороні", що, на думку більшості дослідників, є анахронізмом пізнішого автора. (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.115.)

Існує велика плутанина в джерелах, щодо назв племен. Існує невизначеність щодо етнографічного походження хозарів. Візантійські і арабські джерела називають їх тюрками, самі ж хозари вважали себе спорідненими з уграми, аварами, гузами, барсилами, оногорами, болгарами, савірами. На думку Магомедова М.Г. барсили - частина болгар. Характерні наконечники стріл та інші археологічні дані дають змогу зачисляти хозарів до народів із сильними зв’язками з тюрками. (Магомедов М.Г. Образование Хазарского каганата.- М, 1983.) За лінгвістичними дослідженнями хозари є західнотюркомовним народом, найбільш близький з болгарами. Артамонов М.І. говорить, що болгари переселилися в Середню Європу в кінці V - на початку VI століть в складі гуннів. (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.) Після розгрому гуннів, над Північно-Причорноморськими степами запанували болгари, які незабаром розділились на утургурів (в Приазов'ї та на Кубані) і кутугурів (між Доном та Дунаєм). Кордоном між ними була ріка Дон, згодом утугурів підкорили тюрки, а кутугурів авари.

З кінця IV століття в Північному Передкавказзі постійно змінюється одні кочівники іншими. Гунни, савіри, булгари, авари та інші одні за одними змінюються, що не дає розвиватись землеробству і ремеслу. Але вже в VI столітті кочівники перестають, за думкою Магамедова М.Г., знищувати місцеве населення, а починають перемішуватись, внаслідок чого появляються міста, військово-політичні союзи гуннів і савірів в Передкавказзі. (Магомедов М.Г. Образование Хазарского каганата.- М, 1983.) В цей період джерела найчастіше згадують в Передкавказзі савірів. В VI столітті гунни-савіри постійно нападають на Закавказзя, то на боці персів то на боці візантійців.

Хозари спочатку входили в савірський союз. Артамонов М.І. це описує так: "Такое смешание савир и хазар может объясняться только тем, что те и другие переплетались между собой, составляли одно и то же военно-политическое объединение, во главе которого, однако, стояли савиры, так как в первой пол. VI ст. в большинстве исторических известий именно их наименование служит для обозначения прикаспийских варваров, обитавших севернее Дебрента. Смешанию тех и других между собой способствовала их одинаковая етническая принадлежность: и те и другие были, по сути дела болгарами;" (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.127-128.)

Після великого переселення савірів в Закавказзя і після поразки, завданої їм аварами, хозари стають господарами в Північному Дагестані (приблизно в 570-х рр.).

Серед дослідників немає єдиної точки зору щодо місць розташування політичних центрів хозарів. Археологічні дані вказують, що найбільш густозаселеною була долина річки Сулак, а також долини річок Акташ і Яриксу. На території Терсько-Сулацького регіону Магомедов М.Г. співставляє хозарів з культурою сіроглиняної кераміки. (Магомедов М.Г. Образование Хазарского каганата.- М, 1983.)

Більшість науковців співставляє Семендер з Таркинським городищем (на місці сучасної Махачкали), інша група (Гумільов Л.Н., Артамонов М.І. та інші) локалізує Семендер на ріці Терек, зокрема з Шелковським городищем. Магомедов М.Г., вказуючи на малий культурний шар в Шелковському городищі, який відповідає VIII ст., говорить, що там не міг бути Семендер в VII ст.. А Гумільов стверджує, що у згадках про походи арабів йде окремо мова про місто Тарки, а окремо, на північ від Беленджера, Семендер. (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.) Магомедов пропонує версію, за якою, після походів арабів і неодноразового пограбування Семендера, столиця хозарів була перенесена в Семендер-2 (з Таркинського в Шелковське городище), а щоб не підривати свого міжнародного авторитету, назва столиці не була змінена. Цей же дослідник погоджується, що назвою Семендера-2 могла бути і Семенд. Беленджером вважають Верхньочиртюрське городище, хоча Гаркаві і Заходер вважали, що Беленджер, як місто, не існував. А Варачан (столиця царства гуннів і літня резиденція хозарських каганів) співставляється з Урцекським городищем.

Серед всіх теорій найбільш вирізняється теорія Гумільова Л.Н. про так звані "Каспійські Нідерланди". Мова йде про те, що внаслідок зміни напрямків шляхів атлантичних циклонів над Європою, коливався рівень Каспійського моря, що особливо відбивалось на північному пологому березі. Тому рівень моря в XII столітті, порівняно з V - VII ст., значно піднявся, а згодом трохи знизився, внаслідок чого більшість пам'яток хозарської культури виявились знищеними або похованими під морем. (Гумилев Л.Н. Открытие Хазарии.- М, 1966.)

Оскільки до остаточної згоди стосовно місць розташування хозарських політичних центрів сучасні дослідники не прийшли, розв'язання цієї проблеми повинне вирішуватись подальшими археологічними дослідженнями.

В 439 році різнонаціональний загін князя Ашина втік з Північно-Західного Китаю на схили Алтаю і Хангану. В 552 році вони під керівництвом хана Тумина перемагають жужеланів і створюють Великий Тюркський Каганат, який мав великий вплив на політичну історію хозарів. Тюрки в союзі з Іраном розбивають ефталітів (562-567 рр.) і знищують їхню державу. Молодший брат Тумина, хан Істемі з армією пішов на захід і підкорив протягом 566-571 років беленджерців, хозарів, а потім аланів і утигурів до 576 року.

Кордони Тюркського Каганату на заході простяглися до Дону і Чорного моря. Тюрки йдуть на союз з Візантією проти бувших союзників - Сасанідського Ірану, але в 570 році Візантія не підтримала тюрків, коли вони почали війну з Іраном, і війна не принесла тюркам великих успіхів: кордоном стала ріка Амудар'я. Коли ж і Візантія в 576 році розпочала війну з Іраном, тюрки не тільки не підтримали їх, а й захопили Боспор (576 р.) і взяли в облогу Херсонес (581 р.), але оскільки в Тюркському Каганаті почалася громадянська війна (581-593 рр.), візантійці вернули собі Боспор.

На початку VII століття Іран веде великий наступ на візантійські володіння, і Візантія змушена шукати сильних союзників. Таким союзником стає Тюркський Каганат. На відміну від попередніх тюрксько-іранських воєн, які відбувались в Середній Азії, тепер тюрки розпочали наступ через Кавказ. В 627 році вони захопили і пограбували Дебрент, Албанію, Іберію і взяли в облогу Тбілісі, куди підійшов з армією візантійський імператор Іраклій з Лазіті, але взяти місто не вдалося. На зиму тюрки вернулися в Північне Передкавказя, а за цей час Візантія і Іран підписали мир. В 628 році тюрки взяли Тбілісі і жорстоко розправилися з його жителями, була пограбована і підкорена Албанія. В 629-630 роках тюрки здійснюють похід в Вірменію, але міжусобиця, що розпочалася в Каганаті в 630 році, змусила тюрків покинути Закавказзя.

У всіх джерелах про ці події тюрки часто називаються хозарами, що може свідчити про велику частину хозарів в тюркській армії.

Тюркський Каганат сприяв об'єднанню хозарів: "Тюркюты способствовали консолидации хазар, соединению их с другими родственными племенами в определснную военно-административную единицу в составе Тюркского Каганата. Кроме самих хазар, в нее, по-видимому, входили остатки савир-сувар, барсил-берсул, они же, возможно, беленжер, а также более мелких групп болгар, вроде семендерцев." (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.156.)

Внаслідок громадянської війни 630-651 років в Великому Тюркському Каганаті між великими родами Дулу і Нушибів слабне залежність болгарів і хозарів від тюрків. Хозари підтримали Нушибів, а болгари - Дулу, що й породило боротьбу між ними. Болгарський вождь Курбат об'єднав причорноморських і приазовських болгарів в Велику Болгарію (635 р.) із столицею в Фанагорії. (Плетнсва С.А. Хазары. М,- 1986.)

Після поразки Нушибів і розпаду Великого Тюркського Каганату на Західнотюркський і Східнотюркський каганати, колись сильний рід Ашина з племінного об'єднання Нашибів втікає на захід до хозар, де утворюється незалежний Хозарський Каганат (650 рік) з династією Ашинів. (Гумилев Л.Н. Древние тюрки.- М, 1967.- С.238.) Хозари почали вважати себе прямими нащадками Тюркського Каганату в західному Прикаспії і успадкували політику, державні традиції, міжнародний авторитет і намагалися відновити могутність Тюрків. Болгари зразу ж після утворення Великої Болгарії встановлюють союзницькі відносини з Візантією. Але після того, як війська імперії Тан захопили Західнотюркський Каганат, хозарам ніхто не перешкодив в 670 році розбити болгар, після чого частина з них втікла на річку Каму, частина на Дунай, частина в Угорщину, деякі навіть в Італію. Частина ж їх залишилась під владою Хозарського Каганату. Після розгрому Болгарії Хозарський Каганат в 670-679 роках захоплює степову частину Криму і стає найсильнішою державою на території Каспійсько-Азовського міжмор'я і Північного Причорномор'я. В північно-західному Прикаспії після багатьох років кочувань різних народів і багатьох воєн встановлюється порядок, що сприяло осіданню частини хозар і розвитку виробничих сил країни, розвитку торгівлі. Появляється велика кількість міст і городищ, основними заняттями стають землеробство і скотарство, розвивається досконале виноградарство, високого розвитку досягають риболовство, ремесло (зокрема чорна металургія, ювелірне ремесло, гончарство), сейсмічностійке будівництво, карбуються золоті монети. (Магомедов М.Г. Образование Хазарского каганата.- М, 1983.) Хозарський Каганат був федеративною державою, з широкими правами залежних народів, таких як болгари в Приазов'ї, гунни-савіри. Найяскравішим прикладом широкої автономії є гунни-савіри, що проявляється в тісних стосунках з Албанією, Вірменією. Зокрема шлюб царя гуннів Алп-Ілітвера з албанською принцесою, походи гунів на Закавказзя в 662-664рр., прийняття християнства в 682 році. Така незалежна політика, очевидно, викликала втручання Хозар.

Цікавим фактом є участь хозарів в міжусобицях між претендентами на Візантійський престол. Так, в 695 році Юстиніан ІІ був висланий в заслання в Херсонес, але він не покинув задумів вернутись на престол. Через незадоволення херсонесців своєю особою, Юстиніан ІІ втікає в Кримську Готію, яка тоді перебувала під протекторатом Хозарії. Хозарський Каган Ібузір Гляван обіцяв вигнаному імператору допомогу, і видає за нього свою дочку (в хрещенні Феодора), і оселив їх в Фанагорії. Візантійці намовляють хозарів вбити Юстиніана ІІ, але той дізнається про це і втікає в Дунайську Болгарію. З допомогою болгар він в 705 році повертає собі візантійський престол, і вивозить з Фанагорії дружину і сина Тиверія. Він був проголошений співправителем разом з батьком. Утвердившись в Константинополі Юстиніан ІІ вирішує розправитись з непокірним Херсонесом, який фактично став незалежним після того як Юстиніан ІІ захопив престол. Щоб оборонитись перед візантійцями херсонесці перейшли під владу Хозарського Каганату, який прислав в Херсонес свого намісника - тудуна. В 710 році Візантійці спалюють Херсонес, але в решті візантійських володінь в Криму почалось антивізантійське повстання, яке було підтримане хозарами.

Повстання очолив вірменин Вардан, який оголосив себе законним престолонаступником Філіппом. Візантійська армія в Криму, що була послана на придушення повстання, перейшла на бік Філіппа. Він переправляється в Константинополь і захоплює владу в свої руки. Юстиніан ІІ і його син Тиверій страчені. Хозари небажаючи війни з Візантією через Херсонес визнають його володінням Візантії, решта Криму лишається під владою хозарів. Встановлюється тісні союзні стосунки між Візантійською імперією і Хозарським Каганатом.

Протягом 30-60-х років VII століття докорінно міняється ситуація в Передній Азії: появляється нова сильна , агресивна сила - Араби, які протягом короткого часу загарбують обширні території. Вони підкорили: Сирію, Месопотамію, Єгипет (634-642 рр.), Іран (650 р.), Вірменію (654 р.), Карфаген (698 р.), Іспанію (711-712 рр.), Агванію (до Дебренту в 661-662 рр.), всі оазиси Середньої Азії (704-715 рр.). Сильний ворог спонукає об'єднувати сили Візантії, Хозарського Каганату, Тюргешів. (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.)

Араби, захопивши Вірменію, Грузію, Албанію, Дебрент, здійснюють похід до Семендеру (654 р.). В 662 р. гунни здійснюють невдалий похід в Закавказзя, в 664 р. успішне грабування закавказьких країн. Сепаратистська політика залежного гуннського правителя (прийняття християнства в 682 р., тісні стосунки з Албанією) викликали великий спустошуючий похід в Албанію, Вірменію (682р.), в результаті якого на Албанію була накладена данинна. В 692 р. араби знову підкорюють Закавказзя і Дебрент, в 708 р. араби знов змушені захоплювати Дебрент, але вже в 711 р. хозари відвойовують його і окуповують Албанію. В 713 році араби витісняють хозарів з Албанії і Дебренту і здійснюють похід в "країну гуннів", але вирішальної битви не відбулось, бо араби покинувши обоз і навіть гарем воєначальника відступають в Іберію. В 717 р. хозари знову захоплюють північну частину Албанії, а в 721 р. вторгаються в Вірменію, але зазнають поразки. Араби у відповідь організовують похід під керівництвом Джарраха, під час якого були захоплені і пограбовані Дебрент, Семендер, Беленджер. Успіхові арабів сприяла хозаро-аланська війна (721/722 рр.), під час якої хозари намагались підкорити Аланію. Це дало б змогу хозарам контролювати Дар`яльський (Аланський) прохід, який нарівні з Дебрентським проходом, був найзручнішим проходом через Кавказ, щоб давало хозарам перевагу у війні з арабами. З цієї самої причини араби здійснюють два походи на аланів (723-724 р.) і розгромлюють їх.

Після цих подій, на думку Плетньової С.А., частина аланів переселилась на ріки Сіверський Дінець і Оскіл. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.)

В 725р. араби здійснють набіг на хозарів, в 726р. хозари набіг у відповідь на арабів. В 727 р. арабський воєначальник Маслам організовує похід проти хозарів, під час якого араби захоплюють багато здобичі. В 728 р. похід Маслама через Дар`ял, а в 729 р. хозари спустошили Азербайджан. Деякі джерела говорять про похід арабів в 729 р. через Аланський (Дар'яльський) прохід, але це достовірно не відомо.

В 730 році Хозарський Каганат зібравши велику армію, організовує великий похід у Закавказзя. Хозари втрогшись в Азербайджан, перейшли річку Аракс і повністю розбили арабську армію (загинуло все 25000-не військо і воєначальник Джаррах), після цього хозари захопили Ардебіль, зруйнували Табріз, дійшли до Мосула. Оскільки хозари грабували розпорошившись на дрібні загони, араби зібравши нову армію легко порозбивали хозарів і вигнали їх в 731 р. з Закавказзя.

Араби після цих подій вирішили завдати рішучого удару Хозарії і підкорити її. Араби починають ретельно готуватись до виконання цього завдання. В 732 р. Маслан здійснює похід в Хозарію і закріплюється в Дебренті. В 735 р. в Грузії вибухає повстання проти арабів, після придушення якого Арабський халіфат в 736 р. підкорює Лакців (Лакзів) і Аланів (де захоплюють три фортеці).

Після всіх цих приготувань араби збирають 150-тисячну армію і вирушають, в 737 році в похід двома шляхами - одна частина через Дебрентський прохід, інша через Дар'яльський прохід. В Семендері дві армії об'єднуються і наступають дальше на північ.

Дійшовши до Аль-Бейди (в пониззі Волги), араби почали переслідувати по правому березі Волги кагана з армією, який відступав на північ по лівому березі, де мав надію назбирати велику армію. Переслідуючи кілька днів, араби пройшли спустошуючи землі буртасів.

Вибравши зручне місце араби збудували понтонний міст, переправились на лівий берег і несподівано вночі напали на сплячий, нічого не сподіваючийся табір хозарів. В результаті короткої сутички приблизно 10 000 хозарів загинуло, а 7 000 потрапило в полон. Хозарського кагана змусили прийняти мусульманство. Більше нічого араби не змогли хозарам нав'язати.

Хозарський Каганат II половини VIII-X століть

Після походу Мервана в 737 р. в Хозарію припиняються хозарсько-арабські війни. Правда, у 762 р. відбувається нашестя хозарів на Закавказзя, в 764 р. знову вторгнення у Вірменію і Грузію, а згодом в 798 р. новий похід хозарів за Кавказ. Але ці походи, причини яких достовірно не встановлені, були винятками із загальної тенденції розвитку Хозарського каганату. Після 737 р. араби нарешті переконались, що завоювати Хозарію неможливо, особливо, коли велись війни на чотири фронти: з Франкською Іперією, з Візантійською Імперією, з Хозарським Каганатом і в Середній Азії.

Та й сили Арабського Халіфату були вичерпані. Отож, єдиним бажаним для них шляхом було прийняття каганом, а потім і всім народом, мусульманства, яке втягнуло б хозарів в ісламський світ і дало поштовх розвитку торговельних і союзницьких стосунків. Хозари ж під час воєн зазнали відчутних ударів, що зумовило переміщення політичних центрів Хозарського каганату з Дагестану в Нижнє Поволжя, зокрема, перенесення столиці із Семендеру в Ітиль (Залишків міста Ітиль не знайдено і Гумільов Л.Н. пояснює це тим, що місто було розташоване на острові між р.Волгою і р.Ахтубою, а з часом русло змінило напрямок і розмило залишки міста (Гумилев Л.Н. Открытие Хазарии.- М, 1966.))

Змінилась і зовнішня політика хозарських каганів. Хозари відмовились від експансійної політики щодо Закавказзя, хозарсько-арабські стосунки переросли в торговельні. Торгівлі сприяло вигідне місце розташування Ітилю - на перетині багатьох торгових шляхів: з Волзької Булгарії по Волзі і Каспійському морі в Іран, з Китаю через Середню Азію, Візантію в Європу. Відродженню торговельного шляху із Китаю в Західну Європу сприяла тогочасна міжнародна ситуація в Середній Азії: загинув Тюркський каганат, а його наступник Уйгурський каганат не провадив активної агресивної політики, Арабський Халіфат перестає вести завойовницькі війни.

Зміцнюються дружні хозаро-візантійські стосунки. Так, в 732р. Лев ІІІ Ісавр, імператор Візантії (717-741рр.) одружив свого сина Константина з дочкою хозарського кагана, яку звали, Чічак, що в перекладі означає "Квітка", в хрещенні вона отримала ім`я Ірина. Константин V Копроним був імператором Візантії в 741-775 рр., а їхній син Лев у 775-780 рр..

Релігійна ситуація у Хозарському каганаті була відмінною, ніж в інших країнах. Вона вирізнялась етнічною і релігійною різнобарвністю. Через Закавказзя в Хозарію потрапляє мусульманство, через Крим і Закавказзя проникає християнство, втікачі-євреї з Персії, а потім і з Візантії приносять іудаїзм. Одночасно сильним було і язичництво. В VII-VIII ст. в Хозарії не було жодних утисків за релігійні переконання, існувала віротерпимість. І коли в 737 р. каган вимушений був прийняти іслам, це не змінило ситуації. Християнство в Хозарії набуло такого поширення, що була утворена "...самостійна митрополія з центром в Криму, в Доросі, має сім єпископських катедр, як стверджують Notitia Episcopatum з VІІІ ст.. На третьому місці в цьому списку, після кримської і ітильської, іде хвавільська, тобто хорезмійська єпископська катедра, а за нею чотири північно-кавказькі." (Г.Лужницький. Українська Церква між Сходом і Заходом.- Філадельфія, 1954.- С.27.)

Згадки про іудаїзм на Кавказі відносяться до часів перед утворенням Хозарського каганату, а десь в 30-х рр. VIIIст. згадується Булан, який очолював дагестанських іудеїв під час походів на Закавказзя. Про роль іудейських общин в історії хозарів існують суперечки між науковцями. Л.Н.Гумільов пропонує теорію, згідно з якою іудеї які були змушені втікати з Ірану в Дагестан, мирно оселялись там і жили в дружніх стосунках із сусідами, займаючись землеробством і ремеслами. Невдовзі, внаслідок гонінь на іудеїв у Візантійській Імперії, велика кількість переселяється в Хозарію. Місцеві іудеї допомагають новим втікачам, але ті не збираються вливатись в общину місцевих іудеїв. "Нові", "візантійські" іудеї прибирають до своїх рук торгівлю, і скоро встановлюють свою монополію на торгівлю між Китаєм і Західною Європою. В II половині VIII ст., вважає Гумільов, утворюється хозарсько-іудейська химера, через змішані шлюби іудейська община дістає доступ до високих посад. Проблема полягала у тому, що за хозарськими (як і в більшості індоєвропейських народів) звичаями все майно і всі права переходять від батька до сина, а за іудейськими звичаями повноправним іудеєм міг бути той, хто був народжений іудейкою. Отже в результаті змішаних шлюбів діти хозарина і іудейки мали права батька і матері (за Гумільовим титул батька і віру матері), а діти іудея і хозарки - залишались без будь-яких прав. Оскільки такі діти не могли ходити до синагоги на навчання рабина, а батько міг пояснити тільки П`ятикнижжя, бо Талмуд мають право читати тільки рабини, то так виникли караїми, які від утисків повтікали в Крим. (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.)

Інший науковень М.І.Артамонов менш радикально підходить до цього питання. Він стверджує, що іудеї, переселившись в Хозарію, розпочинають проповідувати іудаїзм і згодом велика кількість хозар, і сам каган, приймають іудаїзм. (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.) Це є винятком у іудейських законах, за якими в іудейську релігію можуть посвячуватись тільки іудеї.

Цікавою, але не зовсім переконливою, є версія С.П.Толстова, що Хозарія і Хорезм у VIIIст. були єдиною державою, і іудаїзм в Хозарію прийшов з Хорезму після придушення там у 712р. повстання синкретичного іудаїзму.

Після переміщення політичних центрів відбувається осідання кочівників, і їхній перехід до землеробства, що становить салтовомаяцьку культуру (від Сіверського Дінця до Каспійського моря, від теперішнього Саратова до Криму). І тут, на думку С.А.Плетньової, поширилась спільна мова, і був високий рівень писемності. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.)

З такою думкою не погоджується Гумільов Л.Н., який твердить, що хозари оселялись в основному в прибережжі Каспію і в лабіринтах дельти Волги, яка була добрим захистом від кочівників, а отже, внаслідок підняття рівня моря, археологічних пам`яток не залишилось. "Хазары жыли в неприступныих густых зарослях, недоступных для кочевников". (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.- С.39.)

В поглядах, висловлених Рибаковим Б.А., на роль Хозарії в IX ст., зокрема на Русь, явно недооцінюється могутність Хозарії. Твердження про проживання хозарів в Калмицьких степах і відсутність там археологічних пам`яток, не є переконливим доказом тільки кочового способу життя хозарів. (Рыбаков Б.А. К вопросу о роли Хазарского каганата в истории Руси // CА.- 1953, Т.8.)

На цей час Хозарський каганат був федеративною державою, яка складалась з удільних князівств, де правили місцеві династії. Сини удільних володарів посилались хозарам в заручники, а натомість до князівств присилались тудуни, до функцій яких входили контролюючі завдання.

У 808 р. відбувалась подія, яка мала велике значення в історії Хозарського каганату - введення іудаїзму державною релігією. Найбільш переконливе трактування цих подій знаходимо у Гумільова. Впливовий і багатий іудей Обадій здійснює державний переворот у державі, внаслідок якого сам Обадій стає царем (беком), а каган з династії Ашинів зберігає владу завдяки прийняттю іудаїзму. Але ця влада є номінальною, а фактичну владу зосереджує у своїх руках бек. Обадій оголосив іудаїзм державною релігією Хозарського Каганату. Отже, політиці віротерпимості наступає кінець. Таким чином, версія, за якою іудейська община здійснює спланований державний переворот є найбільш логічною. Адже, добровільне прийняття іудейської релігії хозарами (аргумент, висунений Б.І.Артамоновим про розуміння хозарами потреби заміни застарілого язичницького світогляду, і в зв`язку з тим вибір іудаїзму, оскільки християнство чи мусульманство привело б до залежності від Візантійської Імперії або Арабського Халіфату, видається недостатнім) було б порушенням іудейських законів, а неправдоподібно щоб іудейські талмудисти на це пристали б. На думку Л.Н.Гумільова каган, який прийняв іудаїзм, був народжений від іудейки-наложниці.

В результаті змінилась політична ситуація в Хозарському Каганаті. "Но принятие иудейськой религии было для них роковым шагом. С этого времени был потерян контакт правительства с народом и на смену развития скотоводства и земледелия наступила эпоха посреднической торговли и паразитического обогащения правящей верхушки." (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.457.) Отже, Хозарія "...перестала бути конфедерацією племен, об`єднаних своїм власним вождем, ханом, а стала монархією, підкореною царю, який був чужий народові по культурі і релігії". (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.414.)

Хозарська знать, будучи не задоволеною такими змінами, піднімається на збройну боротьбу, розпочинається жорстока і тотальна громадянська війна між "тюрко-хозарами" і "іудео-хозарами" (згідно з термінологією Гумільова Л.Н.), яка триває більш ніж десять років. В цю громадянську війну втручаються сусідні племена: мадяри на стороні хозарської знаті, печініги і гузи, найняті царем для боротьби з хозарською аристократією. Мадяри під тиском печінігів проходять через хозарів, спустошуючі країну, в Північно-Причорноморські степи. В 20-х роках ІХ століття іудео-хозари перемагають. Мадяри, а разом з ними і частина розбитої старої аристократії, змушені відступати в межиріччя Дунаю і Дніпра, а після удару, завданого болгарами і печінігами в Паннонію. Кримська Готія з-під влади Хозарського Каганату переходить під протекторат Візантії, ліквідовується Кримська митрополія. В результаті громадянської війни власне хозарів залишається дуже мало. Це підтверджується археологічними даними із Саркела (найкраще досліджене хозарське місто), де переважно залишились сліди перебування гузів і печенігів. Місто було збудоване приблизно в 834 році для захисту Хозарії від мадярів і слов'янів на західному кордоні, для безпечного існування торгового шляху по ріці Дон.

В ІХ столітті хозари обкладають слов'янські племена даниною: "У рік 6367 [859]. Варяги, приходячі із замор'я, брали данину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, і з кривичів. А хозари брали з полян, і з сіверян, і з вятичів; брали вони по білій вивірці - стільки від диму". (Літопис Руський./ Під ред. Л.Махнівця.- Київ, 1990.- С.12.)

Цінним джерелом про кордони і устрій Хозарії, яке фактично є єдиним джерелом власне хозарського походження, є лист-відповідь царя Йосифа на лист з Іспанії. В середині Х століття придворний кордовського халіфа Абдаррахмана ІІІ єврей Хасдай Ібн-Шафрут, взнавши про існування держави з державною іудейською релігією, посилає лист до царя цієї держави із запитаннями про неї. Але першому листу, який ішов через Візантію, греки перешкодили дійти в Хозарію, посилаючись на велику небезпеку по дорозі, насправді ж вони боялись встановлення прямої торгівлі між Хозарією і Іспанією. Після цього Хасдай вирішує послати лист через Єрусалим-Месопотамію-Вірменію, але ще простішим виявився шлях через Угорщину і Київ. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.) Завдяки цій відповіді царя Йосифа можемо встановити родовід царів Хозарії, який починається від Булана і його "сина синів" Обадія після якого царями були Езекія (син Обадія), Манасія (внук Обадія), Ханукка (брат Обадія). Далі влада передавалась від батька до сина і так царювали Ісак, Завулон, Манасія, Ніссі. Манахей, Веніамін, Аарон, Йосиф. З допомогою цього ж листа можна встановити кордони Хозарії. Кордонами власне Хозарії (домену царя) були ріка Кума, озеро Манич, місто Саркел, місце найближчого зближення Дону і Волги, Каспійське море. З врахуванням залежних князівств і територій, з яких населення сплачувало данину (вятичі, поляни, сіверяни, радимичі, буртаси, ерзь, черемиси, сувари, волзькі булгари) кордонами Хозарського Каганату були: на півдні місто Дебрент, на сході ріка Яік (р.Урал), на заході Північний Крим, на півночі Волзька Булгарія.

Після розриву печенігів з хозарами, останні наймають гузів, і з їхньою допомогою розбивають печенігів і витісняють їх з межиріччя Волги і Яіку (приблизно 913 р.). Печеніги остаточно заселяють Північно-Причорноморські степи, по дорозі пограбувавши і поруйнувавши північні провінції, в результаті загинула Фанагорія і ряд менших міст на Таманському півосторові, знищені всі поселення хозарів в степному Криму. Після зайняття печенігами Причорноморських степів Хозарський Каганат втрачає контроль над ними. Це є свідченням занепаду могутності Хозарського Каганату, який ще тримався, наймаючи кочівників і отримуючи семитисячний загін мусульманських найомників.

Віротерпимість заміняється політикою утисків за релігійною ознакою: в 854 році переслідування мусульман в Хозарії, внаслідок чого багато з них переселяється в Закавказзя , приблизно в 921 році в Ітилі зруйновано мечеть, похід хозарів з допомогою гузів на алан в 932 році, подкорення їх, зруйнування християнських церков і вигнання священників, страти християн в 936 році по всій Хозарії.

Яскравим показником занепаду Хозарського Каганату були походи русів на Каспійське море . Тут з точкою зору Гумільова Л.Н. не можна погодитись, що походи русів на Каспій і Візантію були здійснені за вказівкою Хозарського Каганату, своєрідним "податком кров'ю", а його докази непереконливі. (Гумилев Л.Н. Древняя Русь и Великая Степь.- М, 1989.) Слід погодитись з точкою зору Артамонова М.І., що хозарський цар не мав змоги зупинити грабіжницькі походи русів на Каспійське море, які наносили збитків хозарській торгівлі. Хозари були змушені "вибираючи з двох зол менше" - пропускати русів грабувати Закавказзя, чи бути пограбованими самими. (Артамонов М.И. История хазар.- Ленинград, 1962.- С.396.) Перший похід русів припадає десь на 864-884 рр., наступний - 909-910 рр., під час яких руси награбовують велику кількість багатств. Успіх русам забезпечує те, що походи здійснювались на кораблях, яких ні в Хозарії, ні в кого іншого в Каспійському морі не було. В 913 році вони організували величезний похід. Хозарський цар погодився пропустити їх в Каспійське море, за що вони повертаючись віддадуть хозарам полонину здобичі. Руси, кілька місяців базуючись на островах біля теперішнього Баку, грабують Азербайджан, а при повернені назад через Хозарію, мусульманська гвардія вимагає дозволу від царя на помсту русам за завдану шкоду мусульманам в Прикаспії. Цар дав згоду - з русів нікого в живих не залишилось. Наступний похід русів відбувся в 943-944 рр., під час якого було захоплене велике місто Берда і вони вернулись з великою здобиччю.

А Хозарія тим часом все більше хилиться до занепаду: гине самобутнє хозарське ремесло, каганат стає паразитичною державою, яка заваджає торгівлі. (Плетнева С.А. Хазары. М,- 1986.) В Х столітті Руська держава об`єднує слов`янські племена і звільняється від данини Хозарам, в 922 році Волзька Булгарія приймає мусульманство, щоб отримати допомогу мусульманських країн проти хозарів. В 920-тих роках Візантія іде на конфронтацію з Хозарським Каганатом, і намовляє печенігів, гузів і асів розпочати війну з Хозарами, але царю Веніаміну вдається перемогти їх завдяки допомозі аланів. В 30-тих роках Х століття протистояння між Візантійською Імперією і Хозарським Каганатом триває, зокрема переслідування іудеїв в 932 році в Візантії, і одночасне переслідування християн в Хозарії . Але вони втрачають свої позиції: незалежності добиваються волзькі болгари, гузи, хрещення княгині Ольги означало намагання Руської Держави війти в союз з Візантією проти Хозарії.

В 965 році Київський князь Святослав виступає в похід на Хозарію через Болгарію, по Волзі, в союзі з гузами. В битві не далеко від Ітилю Святослав перемагає хозарську армію, яку очолював каган, ім`я якого невідоме. Ітиль був взятий і зруйнований, жителі міста повтікали на острів Баб-ал-Абваба, а деякі на острів Сія-Кух (п-ів Мангишлак). Святослав продовжуючи похід зруйнував Семендер, підкорив аланів, касогів, захопив Тмуторакань, Керч, Саркел (Білу Вежу), причому Тмуторакань та інші міста переходили на бік Русів без опору. (Каргалов В.В. Полководцы Х-XVI вв.- М., 1989.) Протягом наступних років гузи грабують хозарські землі. Так припинив своє існування колись могутній Хозарський Каганат. Держава, яка колись контролювала Східну Європу і була найсильнішою в регіоні, зникла з політичної карти. Хоча незабаром в кінці 70-х років Х століття хозари-мусульмани відбудовують Ітиль при підтримці Хорезму, а потім спільними силами розбивають гузів, але це вже не відновило Каганату. В 985 році київський князь Володимир іде походом на Волзьку Болгарію і Хозарію в союзі з гузами, Ітиль і Семендер знов піддаються руйнуванню. Потім в 987, 989, 1030, 1032 і 1033 роках згадуються руси, які беруть участь у військових діях на Каспійському морі, Дебренті і Ширвані. Руська держава встановлює свій контроль над торговими шляхами по ріках Дон і Волга.

Хозари ще згадуються в Тмутораканні в 1078 р. під час міжусобиць руських князів. Після розправи в 1083 р., вчиненої Олегом Святославовичем над хозарами, термін хозари більше ніде не згадується.

Місто Ітиль ще раз було відбудоване в ХІІ столітті під назвою Саксін і належав він гузам.

Висновки

Каганат на ранніх періодах свого розвитку мав значне прогресивне значення. Серед заслуг хозарів на цьому етапі можна виділити призупинення експансії арабів, встановлення безпеки і порядку в прикаспійських степах, що дало можливість розвиватись землеробству, ремеслам і торгівлі. Хозари створили самобутню культуру, яка створювалась і з значними впливами з боку Тюрків, Візантії, Персії, а згодом Арабів. Хозарський каганат виконав роль захисного щита Східної Європи перед Арабським халіфатом і зупинив його на кавказькому напрямку експансії мусульманського світу. Унікальна релігійна ситуація, яка виникла внаслідок свого місця розташування на межі мусульманського і християнського світів, породила політику віротерпимості, що було найкращим можливим варіантом державної політики в такій релігійно різнобарвній країні. Віротерпимість дала змогу розвиватись всім громадянам держави і створила умови для стікання в Хозарію біженців з різних країн. Могутній Хозарський каганат впродовж багатьох років стримував натиски кочівників зі Сходу, що позитивно відбилось на розвитку слов'ян і дало їм змогу заселити Північно-Причорноморські степи. Гнучка внутрішня політична будова конфедеративного характеру дала змогу об'єднати в Хозарський каганат без великого опору велику кількість споріднених між собою народів. Така будова забезпечила Хозарському каганату внутрішній спокій і злагоду і зовнішньо-політичну могутність.

Значної шкоди хозарам завдали арабо-хозарські війни. Але переломним моментом в історії Хозарського каганату було прийняття іудаїзму державною релігією в 808 році. Внаслідок чого держава перетворюється з федеративої в тоталітарну, занепадає народне господарство, гине самобутнє мистецтво, спадає могутність Хозарії. Вона стає паразитичною державою, яка заважає торгівлі інших народів. Через заміну політики віротерпимості на переслідування за релігійною ознакою і громадянську війну хозарське суспільство отримало внутрішній надлом. Що й призвело до поступового занепаду, а потім і загибелі Хозарського каганату.


Інші статті:

Літературно-публіцистична спадщина Лонгина Цегельського
як історичне джерело ››

Лонгин Цегельський - речник Української Держави (Життєпис) ››
Розправа над Українською Католицькою Церквою ››
Українські збройні сили періоду Гетьманату ››
В’ячеслав Липинський: проблематика історії України ››
Короткий огляд “Історичних есе” Івана Лисяка-Рудницького ››



Пошук по сайту


Новини    

10.02.15

Нові фотографії

У розділі "Діти" з'явилась дві нові частини: 15. Шацьк - 2014 та 16. Літо - осінь 2014

01.09.14

Марічка - школярка!

Від сьогоднішнього дня у нас в сім'ї уже дві школярки.

27.06.14

Нові фотографії дітей

У розділі "Діти" з'явилась нова, чотирнадцята частина, з фотографіями: 14.Зима 2013 - весна 2014 .

07.12.13

Новий розділ з фото

У розділі "Діти" з'явилась нова, тринадцята частина, з фотографіями зробленими літом-осінню 2013 року: 13.Літо-осінь 2013 .

30.07.13

Новий розділ з фото

У розділі "Діти" з'явилась нова, дванадцята частина, у якій є фотографії зроблені зимою-весною 2013 року.

20.12.12

Нове відео

Розділ "Відео" поповнився декільками відео-роликам.

07.12.12

Нові фотографії

У розділі "Діти" з'явилась нова, одинадцята частина, у якій можна побачити фотографії зроблені літом-осінню 2012 року.

01.09.12

Оля - школярка!

Наша Оля не відомо коли встигла так швидко вирости, але факт залишається фактом, - тепер Оля стала школяркою.

30.07.12

Нові розділи

До розділу "Діти" додано дві нові частини: 9. Жовтень 2011 - січень 2012 та 10. Весна 2012 .

25.10.11

Новий розділ

Створено восьму частину розділу "Діти", - "Липень-вересень 2011".

01.07.11

Новий розділ

Створено сьому частину розділу "Діти", - І півріччя 2011.

30.01.11

Слайд-шоу

Запущено випробування режиму слайд-шоу.

20.01.11

Наповнення сайту

Створено шосту частину розділу "Діти", - охоплює період осінь-зима 2010 року.

28.11.10

Оновлення на сайті

Додано 4 та 5 частину у розділі "Діти" та нове відео у відповідний розділ, здійснено ряд дрібних змін.

06.09.10

Оновлена "Гостьова книга"

Внаслідок атаки ботів на "Гостьову книгу", прийшлось її відновлювати та подбати про підвищення захисту, а заодно і обновився дизайн.

15.07.10

Свіжі фотографії

Створено третю частину розділу "Діти".

28.10.09

Нові розділи

Створено нові розділи "Діти" та "Відео".

01.08.09

Доповнено розділ "Статті"

До розділу "Статті" додано три матеріали на історичну тематику, написані у 1998-2001 роках.

10.06.09

Оновлено сайт

Значно оновлено (v.2.2) і доповнено розділи Аня, Оля та Марічка, коментарі винесено в окремий розділ "Гостьова". Здійснено багато дрібних, малопомітних удосконалень.

01.05.09

Криза

Світова криза залишила свій слід і на нашому сайті. Вже півроку, на ньому не появляється нічого нового. А запланована модернізація сайту (перехід на Joomla (v.3)), над якою ми трудились в грудні-січні, не відбудеться взагалі...

10.01.09

Вибачення

З технічних причин був відсутній доступ до нашої інтернет-сторінки з 28 грудня 2008 року по 9 січня 2009 року. Просимо вибачити за незручності.

26.10.08

Створено розділ "Аня"

Створено розділ наповнений фотографіями Ані.

13.10.08

Зворотній зв'язок

Створено форму для бажаючих залишити коментар або повідомлення.

13.09.08

Хрестини

В церкві святих Кирила і Мефодія відбулися хрестини Купчик Марії Володимирівни.

28.08.08

Завершення реорганізації

Нарешті завершилась реорганізація сайту (перехід з html на php (v.2)).

21.08.08

Поповнення!

У нас народилась дівчинка (вага 3100, ріст 52). Мама і доня почувають себе добре. Тато займається Ольгою, тому реконструкція сайту затягується...

16.08.08

Увага!

З сьогоднішнього дня розпочалась реконструкція сайту. Як наслідок можливі деякі проблеми з його функціонуванням.

01.07.08

Старт

Запущено роботу інернет-сторінки!

 

   Copyright ©2008-2011 Kupchyk v.2.3.1